Цікаві факти про походження друкованих символів

Цікаві факти про походження друкованих символівВідсоток «%»

Саме слово «відсоток» походить від лат. «pro centum», що означає в перекладі «сота частка». В 1685 році В Парижі була видана книга «Посібник комерційної арифметики» Матьє де ла Порта. В одному місці йшлося про відсотки, які тоді позначали «cto» (скорочено від cento). Однак складач прийняв це «cto» через дріб і надрукував «%». Так із-за помилки цей знак увійшов в ужиток.

Амперсанда&»

Авторство амперсанда приписують Марка Туллию Тирона, відданого раба і секретарю Цицерона. Навіть після того як Тирон став вільновідпущеними, він продовжував записувати цицероновские тексти. І до 63 році до н. е. винайшов свою систему скорочень для прискорення листи, звану «тироновскими знаками» або «тироновыми нотами» (Notæ Tironianæ, оригіналів не збереглося), якими користувалися до XI століття (так що заодно Тирона вважають ще й основоположником римської стенографії).

Знак питання «?»

Зустрічається в друкованих книгах з XVI століття, однак для вираження питання він закріплюється значно пізніше, лише у XVIII столітті.

Накреслення знака походить від латинських літер q o (quaestio — пошук [відповідь]). Спочатку писали q над o, які потім трансформувалися в сучасне накреслення.

Знак оклику «!»

Знак оклику походить від виразу «note of admiration» (відмітка про подиві). За однією з теорій його походження, це було латинське слово для позначення радості (Io), написане з буквою «I» над літерою «o». Вперше знак оклику з’явився в «Катехізисі Едуарда VI», надрукованому в Лондоні в 1553 році.

Собачка, або комерційне ет «@»

Походження цього символу невідомо. Традиційна гіпотеза — середньовічне скорочення латинського прийменника ad (означає «до», «на», «до», «в», «при»).

У 2000 році Джорджіо Стабіле, професор Сапиенцы, висунув іншу гіпотезу. У листі, написаному флорентійським купцем в 1536 році, згадувалася ціна однієї «A» вина, причому буква «A» була прикрашена завитком і виглядала як «@» згідно Стабіле, це було скорочене позначення одиниці виміру обсягу — стандартної амфори.

В іспанською, португальською, французькою мовами символ @ традиційно означає арробу — старовинну іспанську міру ваги, що дорівнює 11,502 кг (в Арагоні 12,5 кг); саме слово походить від арабського «ар-крб», що означає «чверть» (чверть ста фунтів). У 2009 році іспанський історик Хорхе Романсі виявив скорочення арробы символом @ в арагонською рукописи Taula de Ariza написаної в 1448 році, майже за століття до флорентійського листи, вивченого Стабіле.

Схожі на @ знаки зустрічаються в російських книгах XVI–XVII століть, зокрема, на заголовному аркуші Судебника Івана Грозного (1550 р.). Зазвичай це прикрашена завитком буква «аз», що позначає в кириличній системі числення одиницю, у випадку з Судебником — перший пункт.

Октоторп або дієз «#»

Етимологія та англійська орфографія (octothorp, octothorpe, octatherp) слова суперечливі.

За одними відомостями, знак походить із середньовічної картографічної традиції, де так позначалася село, оточена вісьмома полями (звідси і назва «octothorp»).

За іншими повідомленнями, це жартівливий неологізм працівника Bell Labs Дона Макферсона (англ. Don Macpherson), що з’явився на початку 1960-х років, від octo- (лат. octo, рос. вісім), що говорить про восьми «кінцях» символу, і -thorpe, що відсилає до Джиму Торпу (медалістові Олімпійських ігор, яким Макферсон цікавився). Однак Дуглас Керр (англ. Douglas A. Kerr) у своїй статті «The ASCII Character „Octatherp“» говорить, що «octatherp» створений в якості жарту їм самим, а також інженерами Bell Labs Джоном Шааком і Гербертом Утлаутом. Видання «The Merriam-Webster New Book of Word Histories» (1991) дає варіант написання «octotherp» як оригінальний, і вважає телефонних інженерів його авторами.

Крапка з комою «;»

Крапка з комою вперше введена італійським друкарем Альдом Мануцием (італ. Aldo Pio Manuzio; 1449/1450–1515), що використовував її для поділу протилежних слів і незалежних частин складносурядних речень. Шекспір використовував крапку з комою в своїх сонетах. У російських текстах кома і крапка з комою з’явилися наприкінці XV ст.

Зірочка, або астеріск «*»

Був введений в 2 столітті до н. е. в текстах Олександрійської бібліотеки античним філологом Аристофаном Візантійським для позначення неясностей.

Дужки «()»

Круглі дужки з’явилися в 1556 році у Тартальї (для підкореневого виразу) і пізніше у Жирара. Одночасно Бомбелли використовував в якості початкової дужки куточок у вигляді букви L, а кінцевою — його ж в перевернутому вигляді (1550); такий запис стала прабатьком квадратних дужок. Фігурні дужки запропонував вієта які були введені (1593). Все ж більшість математиків тоді воліли замість дужок надчеркивать виділяється вираз. У загальне вживання дужки ввів Лейбніц.

Тильда «~»

У більшості мов надстрочная тільда відповідає знаку, що стався з літер n і m, які в середньовічній скоропису часто писали над рядком (над попередньою літерою) і в накресленні виродилися в хвилясту лінію.

Поделиться в соц.сетях:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.